tag:blogger.com,1999:blog-84852542562541269682011-06-18T21:19:03.682+03:00Nazarhttp://www.blogger.com/profile/03513451001245253163noreply@blogger.comBlogger91100tag:blogger.com,1999:blog-8485254256254126968.post-5059197012709946052009-05-09T18:07:00.001+03:002009-05-12T08:09:54.309+03:00

У селі будували велику муровану церкву. Вже три роки її ставили, а цього року закінчували. Скільки радощів мали діти за ці літа! Було, вийдуть зі школи та й усі просто на будову. Поскладають книжечки під парканом, а самі й до роботи. Одні підкачують каміння, другі подають цеглу, підвозять пісок, цемент, вапно тощо. Не раз аж батьки виходили та силою наганяли їх додому до науки.Та вже найбільше

Nazarhttp://www.blogger.com/profile/03513451001245253163noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-8485254256254126968.post-62842742645377301072009-05-09T18:06:00.000+03:002009-05-09T18:07:02.043+03:00

Була тоді неділенька. Між тополями на дзвіниці дзвони голосили. Скликали людей до церкви. Середущий великий розхитувався поволі й серцем промовляв: "Бам! Бам!.. Йде Іван, там - Богдан, буде людей повний храм!" Трохи менший коло нього теж хитався та голосив: "Бім-бам! Бім-бам! Кинь кочергу, Насте там! Приберися та йди в храм!" Ще менший й собі кликав: "Дзень-телень! Дзень-телень! Йдуть дівчата,

Nazarhttp://www.blogger.com/profile/03513451001245253163noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-8485254256254126968.post-78837311188650476692009-05-09T18:04:00.000+03:002009-05-09T18:05:20.756+03:00

Влодко сидів при столі в кімнаті та писав домашню задачу. Передумував детально, що вчився в школі, щоб добре написати та не наробити помилок. Раптом рипнули двері, й у хату ввійшов якийсь бідак. Хлопець нагадав собі, що тато все лишає вдома під склянкою на вікні по кілька сотиків для жебраків. Підійшов до вікна, добув п'ять сотиків і тицьнув їх жебракові.Звичайно, за таку жертву жебраки дуже йому

Nazarhttp://www.blogger.com/profile/03513451001245253163noreply@blogger.com2tag:blogger.com,1999:blog-8485254256254126968.post-45190569659564008132009-05-09T17:59:00.000+03:002009-05-09T18:00:58.994+03:00

Марійка була дуже доброю дівчинкою. Тиха, спокійна, послушна. В школі вчилася пильно та завжди приносила гарні оцінки. Мама дуже тішилася нею та казала, було, до батька: "Коби це Господь допоміг нам послати нашу Марійку до шкіл! Так гарно вчиться, то й вийшла б між люди!" І набожною була Марійка, завжди до церкви ходила та молилася з книжечки. А вже влітку, як позацвітали квіти в полі та городі,

Nazarhttp://www.blogger.com/profile/03513451001245253163noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-8485254256254126968.post-71786774656591733102009-04-09T21:11:00.000+03:002009-05-09T18:12:55.752+03:00

Івась і Данилко збиралися до церкви на вечірню. Надворі було досить зимненько. Грудневі морози натискали, аж скрипіло під ногами. Мама помагала їм тепленько зодягнутися: позапинала на них плащики, наложила тепленькі шапочки на голову та тепленькі рукавички подала, що подіставали на св. Миколая. Коли виходили з хати, батько ще наказував їм: "А пам'ятайте, діти, щоб ви мені спокійно йшли дорогою!

Nazarhttp://www.blogger.com/profile/03513451001245253163noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-8485254256254126968.post-91815260706330864292009-04-04T17:49:00.000+03:002009-05-09T18:10:48.985+03:00

- А візьми но, Павлуню, збаночок та побіжи за водицею під "сивий камінь"! Я вчора цілий день так напрацювалася на чужій роботі, що вже ледве ногами волочу. Плечима не годна повернути! А тут уже й пора б якийсь обідець зварити! - Так просила стара мати свого Павлуня, що сидів на лаві і заглядав у вікно.- Е! Я не піду! Я не хочу! Я не маю часу! - відказував Пав-лунь. А там, поглянувши ще раз у

Nazarhttp://www.blogger.com/profile/03513451001245253163noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-8485254256254126968.post-62807445518908165362009-03-18T21:45:00.000+02:002009-05-09T18:03:43.942+03:00

Оленка вийшла зі школи. Інші діти вже розбіглися. В школі зголодніли, то ж скоренько, не затримуючись, бігли додому, щоб пообідати смачненько. Та Оленка помагала ще якійсь дівчинці з першого класу зодягнутися в плащик і затрималася. Ішла вулицею сама, обминаючи болото.Вийшла на закруг вулиці та призупинилась. Перед нею з'явилися дві циганки. Стара, чорна в лахмітті несла на плечах мале циганятко,

Nazarhttp://www.blogger.com/profile/03513451001245253163noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-8485254256254126968.post-83641626799317290142009-03-18T21:08:00.002+02:002009-05-12T08:16:29.913+03:00

Малий Богданко набавився на дворі та прибіг голодний до хати. Мама вже зварила вечерю й подала йому тарілку кашки з молочком. Богданко дуже любив таку кашку, тож з'їв її з найбільшим смаком. Відтак схилив головоньку на стіл і тільки кліпав оченятами, так хотілося вже спати. Але мати скоренько зігнала його з лавчини та й каже: "Клякай, Богдане, та відмов молитву! Виджу, що вже хочеш спати, то й

Nazarhttp://www.blogger.com/profile/03513451001245253163noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-8485254256254126968.post-54752136524980786172009-01-23T12:04:00.000+02:002009-05-09T18:02:08.030+03:00

Важко доводилося жити малому Івасеві. Весь час тинявся під чужими плотами, й нізвідки допомоги йому було. Ні батька, ні мами, ні хатини, ні родини, нікогісінького не мав. Ходив між чужими та гірко бідував. Інші діти хлібця не похочували, булку маслом смарували, а він, було, цілий день, а то й два голодував. Іншим дітям родичі справляли вбраннячка гарненькі, і книжечки, і зшитки, і олівці купували

Nazarhttp://www.blogger.com/profile/03513451001245253163noreply@blogger.com0